"Сяйво": репортаж

Круто бути репортером – маєш нагоду дізнатись про все першим. Вчора була там, у самій гущавині подій. Загалом боротьба триває. Журналісти, деякі громадські організації (ФРІ, «КУПР», Блок Віталія Кличка) та випадкові перехожі створюють масовку.  
Перейти повз цю масу людей та машин важко, не пролізти, не пройти. Входи до книгарні заварені і загороджені величезними кразами.
Настрої серед народу важко передати. БІльшість думає, що все втрачено. На запитання "Що ви тут робите?" не можуть дати чіткої відповіді навіть представники громадських організацій.

Один дядечко стверджує, що нам треба Лукашенко і не потрібна "гнила" демократія. Наводить у приклад ще Оман чи Ємен. Мене він не зумів переконати. Я говорю, що нам не потрібна автократія, це буде обмеженням свободи слова.

Потім він починає розповідати про гарбузи, про свою жінку. Але я його вже не слухаю. Починаю фотографувати.

Давно не бачила таких кразів. Т-34 проти них – маленька комашка.

ТАк мирно позуючи перед камерами, вони готові у будь-який момент скрутити вам руки чи розбити обличчя. За копійку вони готові на все.

Коаліція учасників помаранчевої революції. Ще одні політичні банкрути. Вірять у пусті ідеали пустої епохи.

 

Навколо книгарні зійшлись інтереси бізнесу. Журналістів більше, ніж самих рейдерів. Приїжджало навіть телебачення.

До речі, подейкують, що насправді співвласники не поділили прибутки і це стало приводом до всієї катавасії. Воно так і буває.За високими ідеями своять матеріальні інтереси.1 березня буде суд, який має поставити крапку у всій цій історії. Сподіваюсь, що книгарню збережемо.